Лікування розмовою

Було помічено, що хвора під час своїх станів абсансу, психічної сплутаності, бурмотіла якісь слова. Ці слова справляли враження, ніби вони ставляться до якихось думок, які займають її розум.

Лікар [Йозеф Бройєр – А.П.] просив запам’ятати ці слова, потім ввів її у стан гіпнозу і повторив знову ці слова, щоб спонукати її сказати щось на цю тему. Хвора пішла на це і відтворила перед лікарем зміст психіки, який володів нею під час стану сплутаності і до якого належали згадані окремі слова. Це були глибоко сумні, іноді поетичні прекрасні фантазії, – сни наяву, можемо ми сказати, – які зазвичай починалися з опису становища дівчини біля ліжка хворого батька.

Розповівши ряд таких фантазій, хвора ніби звільнялася і поверталася до нормального душевного життя. Такий добрий стан тримався протягом багатьох годин, але на другий день змінювався новим нападом сплутаності, який, у свою чергу, припинявся таким самим чином після висловлення новостворених фантазій. Не можна було позбутися враження, що зміни психіки, які виявлялися у стані сплутаності, були результатом роздратування, що виходить від цих найвищою мірою афективних утворень.

Сама хвора, яка в цей період хвороби дивним чином говорила і розуміла тільки англійською, дала цьому новому способу лікування ім’я “talking cure” (лікування розмовою) або називала це лікування жартома “chimney sweeping” (прочищення труб).

Незабаром як би випадково виявилося, що за допомогою такого очищення можна досягти більшого, ніж тимчасове усунення розладів свідомості, що постійно повертаються. Якщо хвора з вираженням афекту згадувала в гіпнозі, з якого приводу та в якому зв’язку відомі симптоми з’явилися вперше, то вдавалося повністю усунути ці симптоми хвороби. “Влітку, під час великої спеки, хвора сильно страждала від спраги, тому що без жодної зрозумілої причини вона з певного часу раптом перестала пити воду.

Вона брала склянку з водою в руку, але щойно торкалася її губами, негайно ж відсторонювала її, як страждає водобоязню. При цьому кілька секунд вона знаходилася, мабуть, у стані абсансу. Хвора вгамовувала свою болісну спрагу тільки фруктами, динями і т.д. Коли вже минуло близько 6 тижнів з дня появи цього, вона одного разу розповіла в гіпнозі про свою компаньйонку, англійку, яку вона не любила. Оповідання своє хвора вела з усіма ознаками огиди. Вона розповіла про те, як одного разу увійшла до кімнати цієї англійки і побачила, що її огидний маленький песик пив воду зі склянки.

Вона тоді нічого не сказала, не бажаючи бути неввічливою. Після того, як у сутінковому стані хвора енергійно висловила свою огиду, вона вимагала пити, пила без будь-якої перерви багато води і прокинулася зі склянкою води біля рота. Це хворобливе явище відтоді зникло зовсім.